DOI: https://doi.org/10.31866/2410-1915.20.2019.172439

Синтез мистецтв у сезонах Сергія Дягілєва як діалог культур: постреальність інтерпретативних парадигм

Anna Arefieva

Анотація


У статті аналізується осмислення культури в рамках глобалізації культурного
потенціалу в цілому та своєрідним синтезом, синкрезами і інтенціональними
процесами формують всезагальний культурно-історичний потенціал, що потребує
своєї інтерпретації в мистецтві. У цьому контексті досвід сезонів С. Дягілєва свідчить
про саму суть культури як динамічну цілісність. Цей образ був пріоритетним не лише
на початку ХХ ст., так й до сьогодні залишається актуальним.
Метою статті є визначення взаємодії у художніх творах, що ставилися у сезонах
С. Дягілєва як синтез мистецтв та діалог культур.
У дослідженні використано інтенціональний метод, який дав можливість виявити
і дослідити акти свідомості, які беруть участь в осмисленні реальності С. Дягілєва.
Крім того, використані компаративний та системний підходи. Компаративний підхід
дає можливість провести порівняльний аналіз різних феноменів культури, стилів та
жанрів, видів мистецтв в контексті їх виникнення. Системний та полісистемний підхід
дає можливість визначити принципи холізму (домінанти системи) та антихолізму
(домінанти частини системи) як можливість знаходження феноменів культурних
практик в різних системних конфігураціях: соціальних, ідеологічних, рекламних,
віртуальних та ін.
Наукова новизна полягає в тому, що кінець ХХ – початок ХХІ ст. у сезонах
С. Дягілєва визначені в контексті певної культурологічної авторефлексії, коли
століття тому виникали події, які нині іменуються «глобалізаційними». У той час вони
визначались як урбанізаційні, трансформативні, інтегративні. Величезне значення
в цьому контексті має той факт, що формувались творчі колективи на межі культурних
інституцій, які утворювали новітню реальність культуротворення.
Висновки. Доведено, що синтез мистецтв неможливий без діалогу культур, а діалог
неможливий без синтезу. Культура певним чином є мистецтвом, яке є культурою.
Ця глибинна тотожність мистецтва з культурою свідчить про те, що і та, й інша
реальність, якщо її пов’язують з образотворчим потенціалом (естетичним, етичним,
антропологічним та ін.), характеризується як вмінням, майстерністю, творчістю,
креативністю, які свідчать про духовний потік потенціалу людяності як духовного
виміру у своїх абсолютних ознаках.

Ключові слова


культура; діалог культур; мистецтво; синтез мистецтв; образ; ідеал

Повний текст:

PDF

Посилання


Bakhtin, M.M. (1963). Problemy poetiki Dostoevskogo. [Problems of Dostoevsky’s poetics].

Moscow: Sovetskii pisatel.

Bakhtin, M.M. (1975). Voprosy literatury i estetiki [Questions on literature and aesthetics].

Moscow: Khudozhestvennaya literatura.

Bibler, V.S. (1990). Ot naukoucheniya – k logike kul’tury: dva filosovskikh vvedeniya

v dvadtsat’ pervyi vek [From science to the logic of culture: two philosophical introduction

to the twenty-first century]. Moscow: Politizdat.

Bochkareva, O.V. (1917). Dialog s S. P. Dyagilevym: Kritika iskusstva i iskusstva

kritiki [Dialogue with S. Diaghilev: Criticism of art and art of criticism]. Yaroslavskii

pedagogicheskii vestnik, no.1, pp. 317–321.

Bychkov, V.V., Mankovskaya, N.B. and Ivanov, V.V. (2012). Trialog [Trialogue]. Moscow:

Progress-Traditsiya.

Favorskiy, V.A. (1988) Literaturno-teoreticheskoye naslediye [ Literary theoretical

heritage]. Moscow: Sovetskii khudozhnik.

Fuko, M. (2014). Volya k znaniyu [ The will to know]. Translated from French by

O. A. Vlasovoi. St. Petersburg: Mir.

Gayevskiy, V. (2008). Khoreograficheskiye portrety [Choreographic portraits]. Moscow:

Artist. Rezhiser. Teatr.

Zis, A.Ia. (1978). Teoreticheskie predposylki sinteza iskusstv [Theoretical backgrounds

of the synthesis of arts]. Vzaimodeistvie i sintez iskusstv. Leningrad, pp. 5–20.


Пристатейна бібліографія ГОСТ


1. Бахтин М. М. Проблемы поетики Достоевского. Москва: Советский
писатель, 1963. 363 с.

2. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. Москва: Художественная
литература, 1975. 502 с.

3. Библер В. С. От наукоучения – к логике культуры: два филосовских
введения в двадцать первый век. Москва: Политиздат, 1990. 413 с.

4. Бочкарева О. В. Диалог с С. П. Дягилевым: Критика искусства и искусства
критики. Ярославский педагогический вестник. 1917. №1. С. 317–321.

5. Бычков В. В., Маньковская Н. Б., Иванов В. В. Триалог. Москва: Прогресс-
Традиция, 2012. 840 с.

6. Гаевский В. Хореографические портреты. Москва: Артист. Режисер.
Театр, 2008. 608 с.

7. Зись А. Я. Теоретические предпосылки синтеза искусств. Взаимодействие
и синтез искусств. Ленинград, 1978. С. 5–20.

8. Фаворский В. А. Литературно-теоретическое наследие. Москва : Советский
художник 1988. 587 с.

9. Фуко М. Воля к знанию / пер. с фр. О. А. Власовой. Санкт-Петербург : Мир,
2014. 285 с.





Copyright (c) 2019 Анна Юріївна Ареф’єва

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.