Культура і мистецтво у сучасному світі

КУЛЬТУРОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ОЛЬГИ БЕНЧ: ДИРИГЕНТКА, МУЗИКОЗНАВИЦЯ, ПРОФЕСОРКА, ГРОМАДСЬКА ДІЯЧКА

Ірина Лаврентіївна Бермес — 2022-06-30

Мета статті — розкрити головні етапи життя та діяльності відомої української культурної діячки, музикознавиці, диригентки, педагога, дипломатки Ольги Бенч. Використано такі методи дослідження: біографічний, системний, інтерв’ювання, що дали можливість увиразнити різнобічну діяльність людини, яка вболіває за стан національної культури та освіти, імідж України у світі. Наукова новизна. Оригінальність роботи полягає в тому, що вперше розкрито життєвий і творчий шлях О. Бенч у реаліях сьогодення. В науковий обіг введено матеріали дослідження професійної, наукової, педагогічної, творчої, адміністративної діяльності О. Бенч, що формує культурну ауру позитивних ідеалів, важливих для сучасної ситуації в українському соціумі. Висновки. Визначальними чинниками формування особистості О. Бенч стали родинне виховання та традиції, що ґрунтувалися на глибинних національних засадах, музичне середовище, гроно талановитих педагогів, у яких навчалася майбутня культурна діячка. Духовно багатий світ і висока національна свідомість, активна громадянська позиція стали фундаментом особистісного розвитку і творчої реалізації в музично-освітній, дипломатичній, адміністративній царинах. Життя та діяльність О. Бенч — приклад служіння національній культурі, нерозривно пов’язаний з освітніми та культурними процесами у сучасному українському ареалі, формуванням позитивного іміджу України у світі.

ДОЗВІЛЛЯ МОЛОДІ ПІД ЧАС COVID-19: ТРИ ТВОРЧІ ВРАЖЕННЯ З УКРАЇНИ

Алла Михайлівна Гаврилюк — 2022-06-30

Мета статті — дослідити вплив пандемії COVID-19 на організацію дозвілля молоді в Україні. Методологія дослідження заснована на комплексному аналізі системи загальнодержавних заходів запобігання та поширення коронавірусної інфекції, впроваджених українським урядом; аналітичному, структурно-логічному та порівняльно- співставному методах, які дозволили провести огляд правового статусу, освітньої та дозвіллєвої активності молоді в Україні, міжнародного досвіду участі молоді у соціальних проєктах протидії поширенню COVID-19; методі теоретичного узагальнення, що використаний для підбиття підсумків; культурологічному підході, за допомогою якого виявлено чинники впливу загальнодержавних заходів на діяльність секторів культурної та креативної індустрій. Наукова новизна. Презентовано три креативні ініціативи української молоді щодо організації власного дозвілля, що започатковані в умовах локдауну та створені на основі багатого потенціалу національної культурної спадщини та народних традицій. Висновки. Українська держава, реагуючи на виклики пандемії СOVID-19, виробила систему заходів щодо її запобігання. Попри велику кількість закладів дозвілля, спорту, креативних індустрій в Україні, карантинні обмеження та заборони, спричинені COVID-19, призвели до їх закриття, а молодь зосередилася на дозвіллі вдома, креативному саморозвитку та самоорганізації свого вільного часу. Визначено, що кращий міжнародний досвід молодіжної активності протидії викликам пандемії COVID-19 реалізується переважно у соціальному вимірі. Українська молодь не стоїть осторонь глобальних викликів сучасності, а ініціює унікальні творчі розробки в умовах пандемії. Представлено українські творчі ініціативи, серед яких онлайн-проєкт #GlobalLesyaUkrainka2021 та успішний досвід самоорганізації дозвілля студентською молоддю Київського національного університету культури і мистецтв (Челендж #Ловинамисто and Winter Magic Fest).

ОСВІТА ЯК ОБ’ЄКТ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ: ФОРМУВАННЯ «БІЛЬШОВИЦЬКОГО СВІТУ» НА ХЕРСОНЩИНІ

Борис Болеславович Драмарецький — 2022-06-30

Метою статті є аналіз особливостей формування «більшовицького світу» в освіті та культурі Херсонщини. Сучасна ситуація в Україні певною мірою нагадує початок 1920-х рр., коли формувався «більшовицький світ», а населенню прищеплювали радянське світобачення. Наукова новизна полягає у дослідженні штучно створеної більшовиками культурологічно-освітянської парадигми в Україні як феномену гуманістичного геноциду. Методологія дослідження полягає у застосуванні підходів культурології, педагогіки та історії, а також аналітичного, структурного та проблемно-хронологічного методів, що дозволили з’ясувати мету більшовицької освітянської політики у формуванні нового культурологічного простору. Висновки. Доведено, що після захоплення влади в Україні, російська більшовицька верхівка розпочинає нав’язувати «більшовицький світ», поширюючи ідеологічно спрямовану російськомовну літературу як засіб боротьби за маси. Наголошено, що на український навчальний процес автоматично перенесли російський, головним елементом якого була пропаганда комуністичних ідеалів. Основою школи ставала праця та соціальне виховання, розвивався колективізм, комуна та стадне мислення. Найважливіше значення у політпросвіті відводилося закладам вищої освіти, вступ до яких здійснювався за соціальною ознакою. Популяризації та насадженню комуністичної ідеології мала слугувати також культура. Мистецтво визначили формою суспільної марксистсько-ленінської ідеології в інтересах класової боротьби пролетаріату за комунізм. Майже усі представники радянської культури проходили тотальну перевірку. Дозволялися лише художні твори, що відповідали більшовицьким догматам, а їхня художня цінність вимірювалася політико-ідеологічними настановами. Населення повинно було читати лише «ідеологічно вірну» літературу, не мати власної думки та працювати. Отже, був проведений певний «генетичний» відбір, коли для управління країною потрібні були віддані партії люди пролетарського походження, а у масовій свідомості соціалістична культура сприяла абсолютній вірі вождям та комуністичним догматам.

ПОСТФЕМІНІСТИЧНА ЖІНОЧНІСТЬ У ПОПКУЛЬТУРНОМУ ДИСКУРСІ 1990-Х І 2000-Х РОКІВ

Галина Василівна Котлюк — 2022-06-30

Поняття постфемінізму давно стало одним із центральних і найважливіших у феміністичній теорії і досі є джерелом багатьох дискусій, обговорень та дебатів. Як важливий соціальний і культурний феномен постфемінізм активно заполонив попкультурний та медіапростір на рубежі минулого століття і одразу кардинально (пере)осмислив саму концепцію жіночності в масовій культурі 1990-х і початку 2000-х років. Суперечливий характер постфемінізму створив нову концепцію фемінності, яка перебувала поза межами як патріархального, так і феміністичного дискурсів. Мета статті — проаналізувати постфеміністичну жіночність у різних популярних телесеріалах і фільмах того часу, локалізувати їхню інтерпретацію жіночності в існуючому на той час постфеміністичному дискурсі та простежити його вплив на сучасне розуміння фемінності. Методологія дослідження складається з методів порівняльного аналізу та синтезу, які дозволили виявити основні риси та ключові поняття постфемінізму як соціокультурного явища. Історико-культурний підхід, а також системний метод дозволили зрозуміти вплив постфемінізму на масову культуру і відслідкувати його взаємозв’язки з публічними медіадискурсами. Елементи критичного та контент-аналізу, а також метод декомпозиції комплексних процесів були використані для оцінки постфеміністичної теорії як концептуально-методологічної основи для подальшого аналізу медіапродуктів у їхньому взаємозв’язку з постфеміністичними дискурсами. Наукова новизна полягає в аналізі унікального набору чуттєвостей, характерних для постфемінізму, і застосуванні цих теоретичних знань для переосмислення жіночих образів у дискурсах поп-культури, пропонуючи таким чином новий підхід до розуміння жіночності за межами як патріархальних наративів, так і фемінізму другої і третьої хвиль. Висновки статті дають новий погляд на популярні та відомі продукти медіаіндустрії 1990-х і 2000-х років, «переглядають» їх у рамках постфеміністичного підходу та пропонують новий ракурс інтерпретації фемінності на рубежі минулого століття.

ТРАНСФОРМАЦІЯ СВЯТКОВОЇ КУЛЬТУРИ ПІД ВПЛИВОМ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ

Тарас Григорович Кузьменко — 2022-06-30

Мета статті — схарактеризувати розвиток сучасної святкової культури під впливом Революції гідності та дослідити її вплив на сучасні культурні процеси в Україні. Святкова культура об’єднує різні історико-культурні етапи життя українського суспільства. Водночас на сучасному етапі розвитку свята набувають нових виражальних і символічних форм, об’єднують громадян спільними ідеями, створюють той духовний стрижень, що нас єднає у свідому націю. Методологія дослідження передбачає використання загальнонаукового, історичного, порівняльного, аналітичного та аксіоматичного методів для системного аналізу процесу впливу Революції гідності на святкову українську культуру ХХІ ст. Наукова новизна полягає в тому, що в статті окреслено загальні тенденції розвитку українського святкового календаря після подій Революції гідності та в контексті російсько-української війни, оскільки саме суспільні виклики сьогодення впливають на зміни нового святкового календаря українців. Висновки. Схарактеризовано розвиток сучасної святкової культури під впливом Революції гідності та досліджено її вплив на сучасні культурні процеси в Україні. Показано трансформацію традиційних і звичних для нас свят. На прикладах запровадження державних свят та пам’ятних дат продемонстровано взаємозв’язок головних подій суспільного життя зі святковим календарем країни. Доведено, що українська святкова культура, як феномен українського народу, здійснює активний вплив на розвиток та формування національної ідентичності як молодого покоління, так і дорослого населення країни. Отже, унікальність духовного багатства українського свята робить його неоціненним педагогічним доробком для виховання молоді, збереження національних традицій для прийдешніх поколінь.

ЧАСОПИС «КИЕВСКАЯ СТАРИНА» (1882–1906) В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ: МИСТЕЦЬКІ РАКУРСИ ПУБЛІКАЦІЙ

Михайло Михайлович Поплавський — 2022-06-30

Мета статті — з’ясувати роль часопису «Киевская старина» у дослідженні українського мистецтва та його популяризації, а також виявити основні тенденції у розміщенні матеріалів мистецтвознавчого характеру на його сторінках. Методологія дослідження спирається як на загальнонаукові (логічний і діалектичний), так і на спеціальні методи (системний, історико-порівняльний). Наукова новизна. Вперше проаналізовано часопис «Киевская старина» крізь призму публікацій митецького характеру, виявлено основні різновиди та роль таких публікацій у становленні українського мистецтвознавства. Висновки. Журнал «Киевская старина», який виходив друком у 1882–1906 роках за часів існування Російської імперії в умовах цензури й тиску на український культурний рух, справив значний вплив на становлення та розвиток українського мистецтвознавства. На його сторінках наявні публікації та документальні матеріали, що стосуються розвитку та стану українського мистецтва, творів живопису й музики (зокрема, творчості бандуристів та кобзарів), пам’яток архітектури тощо. Серед власне іконографічного контенту мистецького характеру — публікації репродукцій портретів діячів української культури, науки та політики, художніх ілюстрацій-малюнків, на яких відтворювалися сцени з життя на українських землях, природа, архітектура, окремі побутові речі та ін., зокрема, вміщено репродукції малюнків Т. Шевченка. Визначається особливість підходу до розміщення ілюстративного матеріалу, який слугує не стільки додатком до інформації, скільки пропагандою української культури. Акцентовано на започаткуванні саме в час функціонування часопису окремих наукових напрямів, зокрема іконографії української козацької еліти. Доведено, що багато українських культурно-мистецьких діячів (Д. Антонович, І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький, М. Лисенко, О. Сластіон, Д. Щербаківський та ін.) кінця ХІХ – початку ХХ ст. безпосередньо пов’язані із виданням журналу як автори чи члени редакції, що є підтвердженням особливого значення «Киевской старины» в культурологічному та мистецтвознавчому дискурсі. З огляду на зосередження на сторінках часопису значної кількості відповідної інформації, він і сьогодні має науковий потенціал.

ПРОБЛЕМНИЙ ПРОСТІР УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРОЛОГІЇ: ДОСВІД 2019–2021 РОКІВ

Юлія Сергіївна Сабадаш — 2022-06-30

Мета статті — проаналізувати низку збірників наукових праць, які актуалізували культурологічно зорієнтовану проблематику. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах — термінологічному та системному, й обумовила застосування таких методів дослідження, як аналіз, синтез, узагальнення. Наголошено на потенціалі персоналізованого підходу, завдяки якому окреслюються теоретико-практичні інтереси вітчизняних науковців, що дозволяє корегувати дослідницький простір української гуманістики. Наукова новизна. На прикладі регулярних наукових видань відтворено процес розгортання аргументів щодо специфіки взаємодії різних гуманітарних наук на теренах культурології й поступове відпрацювання засад культурологічного аналізу. Висновки. Тематика збірників наукових статей 2019–2021 років виявила помітний інтерес до наступних теоретичних питань, а саме: подальше удосконалення понятійно-категоріального «забезпечення» культурологічних досліджень, реконструкція процесу становлення феномену «поворот» з поглибленим аналізом «антропологічного», «лінгвістичного», «культурного» поворотів та виявлення «за» і «проти» такої теоретичної конструкції. Помітне місце посідає проблематика, що розкриває «зону перехрестя» культурології з іншими гуманітарними науками: філософією, історією, психологією, мистецтвознавством. Значущими є публікації, в яких акцентовано на історії культури як підґрунті становлення культурології. Помітний сегмент у сучасній культурології належить проблемі видової специфіки мистецтва, яка органічно поєднує історію та теорію культури, маючи виразне значення для окреслення шляхів подальшого розвитку українського мистецтвознавства.

КРИПТОАРТ: НОВА ЕРА В МИСТЕЦТВІ ЧИ РИЗИКОВАНИЙ ВИКЛИК

Тарас Миколайович Габрель — 2022-06-30

Мета дослідження: розглянути актуальний феномен криптоарту з мистецькознавчого огляду. Методи дослідження: історичний, мистецтвознавчий і порівняльний аналіз. Наукова новизна: встановлено факт виникнення та розвитку нового явища, яке привертає увагу все більшої кількості митців, здійснено системний аналіз його існуючих проблем та переваг над ринком традиційного мистецтва. Висновки. Ми перебуваємо на початку багатолітнього процесу. Тенденція набирає обертів, дедалі більше втягуючи людство в технологічну сингулярність, де, з одного боку, війна в усіх її формах і проявах не закінчується, а з другого — синергія пасіонаріїв відкриває нові безпрецедентні горизонти для спільної творчості та монетизації їх художніх навичок. Популяризація NFT «магічною» силою привернула увагу незалежних творців до нових каналів комунікації і формування нових децентралізованих спільнот, які зазвичай демонструють високий рівень співпраці та культури загалом. Цифровому мистецтву нечасто приділяли таку увагу, як у сьогоденні. NFT можуть зникнути, але критичний діалог, який вони створили, залишиться в нашій колективній пам’яті, а цінність і легітимність, привнесені ними у цифрове мистецтво через обговорення, можливо, назавжди змінили їх соціальне сприйняття. Нова парадигма насамперед підкреслює, що цінність як властивість і характеристика предметів чи явищ у сучасних умовах дедалі більше визначається не минулим, а майбутнім. Саме це визначає «зміщення парадигми» — сьогодення в майбутньому набагато важливіше традиційного в минулому.

ЕЛЕМЕНТИ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА У МЕДІЄВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ ПЕТРА БІЦИЛЛІ

Катерина Миколаївна Гамалія — 2022-06-30

Мета статті — розглянути внесок професора Одеського університету П. Біциллі у становлення вітчизняної медієвістики. Реконструкція духовного універсуму людей минулої епохи, започаткована П. Біциллі, є однією з важливих складових методології гуманітарного дослідження, характерною для низки представників сучасної медієвістики. Інтерес до епохи Середньовіччя, після романтиків ХІХ ст., набув нового розвою з початком ХХ ст., що сприяло його науковому дослідженню в європейських університетах. Протягом століття до цієї тематики звертались М. Блок, Й. Гейзінга, М. Барг, Ж. Ле Гофф, У. Еко, докладно досліджуючи особливості середньовічної культури. Серед активних діячів формування осередків медієвістики на теренах України слід виокремити Л. Карсавіна, О. Добіаш- Рождественську та П. Біциллі. Наукова новизна. Вперше проаналізовано медієвістичні праці П. Біциллі з позицій мистецтвознавства. Висновки. П. Біциллі, розглянувши основні елементи, що складають середньовічну картину світу, доходить висновків, які не лише збігалися, а й випереджали творчі знахідки його сучасників (І. Гревса, Л. Карсавіна, О. Добіаш- Рождественської). Зокрема, це стосується особливостей середньовічного мистецтва, природу яких П. Біциллі пов’язував з характерною для середньовічної людини концепцією життя. Визначальними рисами середньовічного світогляду він вважав універсалізм, символізм та ієрархізм, передбачаючи постановку відповідних проблем вже наступними авторами. Порівняльний аналіз медієвістичних праць П. Біциллі, його сучасників та дослідників наступних років дає змогу зробити висновок, що серед галузей гуманітарного знання, в яких його ідеї залишаються актуальними, слід назвати й мистецтвознавство. Один із важливих висновків П. Біциллі — твердження про те, що формулою середньовічної культури були символізм та ієрархізм. Середньовічне образотворче мистецтво, багате складною і тонко розробленою символікою, зводиться до осягнення і розкриття символічного значення навколишньої дійсності.

СПОВІДАЛЬНІ МОТИВИ В КУЛЬТУРІ, ФІЛОСОФІЇ, МИСТЕЦТВІ

Олена Вікторівна Кундеревич — 2022-06-30

Мета роботи — виявити особливості відображення понять розкаяння, покаяння, сповіді в художній та філософській творчості, охарактеризувати приклади відображення цих понять у мистецтві. Актуальність. Необхідною складовою філософських міркувань, культурологічних досліджень та щоденних життєвих практик є переосмислення багатьох понять моральної свідомості. Міркування про етичні цінності є важливими у всіх культурах та в усі часи. Особливої актуальності набувають сьогодні теми морального пошуку, самозаглиблення та очищення. Звернення до аналізу відображення в культурі та мистецтві таких понять, як «сповідь», «розкаяння», «покаяння», потребує дослідницької уваги. Методологія дослідження базується на застосуванні загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, зокрема, аналізу, синтезу, логічного методу та методу узагальнень. Наукова новизна полягає у виявленні у сповідальних мотивах філософської та літературної творчості поняття «покаяння» — як споконвічної і постійної турботи людського духу про самого себе. Висновки. Виявлено, що докори совісті виникають тоді, коли, здійснивши суттєво-хибний вчинок, людина усвідомлює його як порушення морального закону і засуджує, але не має сили засудити себе настільки, щоб повністю зректися пристрасті, яка привела до злочину, тож не прагне справжніх перетворень своєї душі. Продемонстровано, що духовні пошуки, сходження людини шляхом морального самовдосконалення відбуваються в людині у будь-який період її життя. Доведено, що наголошення на совісті, моральному самоочищенні людини, покаянні ще з часів Київської Русі було притаманним вітчизняній культурній традиції. І в подальшому цей моральний настрій неодноразово виявлявся визначальним у духовному житті наших предків, повертав надію у скрутні хвилини історії. Узагальнено, що щирий пошук шляхів добра та справжнє покаяння і сповідь як перед іншими, так і перед собою є насправді можливими.

АКОМПАНІАТОРСЬКА ТА АНСАМБЛЕВА ДІЯЛЬНІСТЬ МИКОЛИ ЛИСЕНКА У КОНТЕКСТІ ЗАСАД ЙОГО ВИКОНАВСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ

Тетяна Олегівна Молчанова — 2022-06-30

Мета статті — дослідити маловідомі напрями виконавської творчості знаного українського композитора Миколи Лисенка — його акомпаніаторську та ансамблеву діяльність. Методологія дослідження. Застосовано системний аналіз, який поєднав аналітичний, культурологічний та обсерваційний методи. Наукова новизна. Дослідження є першим досвідом спеціального аналізу виконавської практики М. Лисенка як акомпаніатора й ансамбліста у вітчизняному музикознавстві. Висновки. Доведено, що М. Лисенко приділяв значну увагу різновидам камерного музикування. Він був і прекрасним ансамблістом, і акомпаніатором різних напрямів (робота з хором, читання і виконання оркестрових партитур у перекладі на фортепіано, виступи з інструменталістами, вокалістами, оперне коррепетиторство, гра у чотири руки). З позиції ґрунтовного аналізу означених виконавських різновидів висвітлено ще дві грані таланту митця. Спираючись на епістолярну спадщину та спогади сучасників (колег періоду навчання у Лейпцизькій консерваторії, учасників хорів, свідків та співвиконавців у виступах на приватних вечірках, у концертах Літературно-артистичного товариства, Українського клубу, тих, хто навчався у нього в Музично-драматичній школі та приватно) і зберігаючи автентичність текстів, досліджено акомпаніаторську та ансамблеву практику М. Лисенка. Питання з’ясовується у контексті постулатів цих різновидів виконавства та усвідомлення важливості ознайомлення українських дослідників і виконавців з мистецтвом М. Лисенка як акомпаніатора й ансамбліста, заповнення наявної прогалини в історії вітчизняного музикознавства і виконавства, розширення світоглядних орієнтирів піаністів-акомпаніаторів і ансамблістів.

ЕСТЕТИКО-РЕЛІГІЙНИЙ АСПЕКТ ЧАЙНОЇ ЦЕРЕМОНІЇ ЯК ТЕАТРАЛІЗОВАНЕ ДІЙСТВО: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА КЛАСИЧНУ КУЛЬТУРУ ЯПОНІЇ

Євгеній Євгенійович Рой — 2022-06-30

Мета статті — проаналізувати тематичну літературу, присвячену запропонованій тематиці. Визначивши стан її дослідженості, зробити науково-структурний аналіз феномену ритуально-театралізованого дійства чаювання як естетичної складової японської класичної культури та заповнити наявні фактологічні прогалини у науково- дослідній картині духовної культури Японії. Методологія дослідження спирається на принцип історичної достовірності та всебічності, мистецтвознавчо-культурологічний підхід і сукупність методів дослідження. Зокрема, описовий і культурно-історичний — як чинники формування і розвитку стародавнього ритуально-канонізованого дійства чаювання, а також логіко-аналітичний, проблемно-хронологічний і практичний метод дослідження — для створення наукової картини цього феномену як цілісного соціально- культурного явища японського суспільства. Наукова новизна результатів ґрунтується на введенні до наукового обігу додаткової інформації про чайну церемонію у Японії як складову її класичної культури та виявленні її специфічних особливостей, отриманих у процесі наукового дослідження. Зважаючи на ретроспективний огляд цього феномену національної традиційної культури, зроблено спробу комплексно проаналізувати процес багатовікового збереження стародавніх традицій та їх культивування в духовній сфері сучасного японського суспільства. А цей аспект багато в чому є яскравим зразком і для нашої багатовікової вітчизняної культури. Висновки. Культурна унікальність Японії обумовлена тим, що жоден паросток древнього національного мистецтва, який проріс на цьому ґрунті, не вмирає, а продовжує жити вічно, виховуючи в людях унікальну простоту і природність, а тому й дбайливо передається прийдешнім поколінням. У цій країні стародавнє і сучасне мирно співіснують, не заважаючи одне одному, а лише підживлюючи загальний культурний ґрунт своїми соками. Як ми мали змогу переконатися, це чудо японської цивілізації повною мірою віддзеркалюється і в такому феномені національної культури, як традиційна чайна церемонія.

ПИТАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ДЕТЕРМІНІЗМУ В ХУДОЖНІХ ПРАКТИКАХ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ РЕФЛЕКСІЇ

Тетяна Ігорівна Совгира — 2022-06-30

Мета статті — дослідити значення цифрових технологій в організації творчого процесу. У статті проаналізовано методи використання цифрових технологій в культурних практиках, висвітлено теоретичні міркування значення технології в художній творчості через призму положень технологічного детермінізму. Методологія дослідження базується на комплексному підході та поєднанні кількох методів: аналітичного — для розгляду філософської, соціологічної, культурологічної та мистецтвознавчої літератури з предмета дослідження; теоретично-концептуального методу — для аналізу понятійно- термінологічної системи дослідження та виявлення особливостей впровадження цифрових технологій у культурні практики, а також порівняльно-типологічного — для порівняння специфіки людської діяльності та функціонування механізованої техніки у процесі створення художнього твору. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше розглядається специфіка використання цифрових технологій, зокрема штучного інтелекту, в процесі створення художнього твору, аналізуються положення концепцій «технологічного детермінізму» та «сингулярності» на прикладах створення художніх творів через використання цифрових технологій. Висновки. Унаслідок автоматизації творчого процесу виявлено применшення людської діяльності, що актуалізує питання унікальності художніх творів. Виявлені потенційні загрози, пов’язані з нецільовим використанням цифрових технологій, зокрема штучного інтелекту, та надмірною довірою людей до автоматизованих механізмів.

ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІ МАРШРУТИ СУЧАСНОЇ МУЗИКИ: ПРОБЛЕМА АСОЦІАТИВНОГО МУЗИЧНОГО ТЕКСТУ

Ольга Борисівна Соломонова — 2022-06-30

Мета статті — представити концепцію асоціативного музичного тексту (дефініція, типологія, методологія), аналітично довести життєздатність АМТ як дієвого механізму модерного текстотворення. Методологія дослідження. Використано метод узагальнення, що дозволив провести огляд проблеми інтертекстуальності в гуманітаристиці та систематизувати спостереження щодо асоціативних музичних текстів; методологічну процедуру дефінування, яка дала змогу визначити категорію АМТ; типологічний підхід, що забезпечив можливість диференціації АМТ; методи герменевтико-семантичного, інтонаційного і компаративного аналізу, які стали базовими для виявлення інтонаційно- драматургічної специфіки аналізованих творів. Наукова новизна. Запропоновано концепцію асоціативного музичного тексту, яка репрезентує три наукові позиції: дефініцію, типологію (10 типів), методологію дослідження. Висновки. Доведено зміст поняття асоціативний музичний текст як категоріально самостійного, функціонального, такого, що відповідає специфіці модерного композиторського мислення. З’ясовано, що АМТ, як один із базових, технологічно розвинутих механізмів текстотворення в сучасній музиці, є цариною активації сенсів — завжди різних, спрямованих на діалог або контрдіалог із першоджерелом, автором, епохою та її соціокультурними пріоритетами. Аргументацію теоретичних положень концепції проведено на базі неадаптованих наукою творів «Сarpe Diem» українського композитора О. Безбородька та «Biber: Battalia a 10 (with pieces by PatKop from “Ghiribizzi”) молдово-швейцарської мисткині П. Копачинської. Досліджено різні тенденції роботи модерного композитора з інтертекстом: від ігрового моделювання «уламків» старих текстів з відкриттям їх несподіваних образно-семантичних ресурсів («Сarpe Diem» О. Безбородька) до адаптації у новому артефакті цілісної композиції минулого («Бібер. Battalia» П. Копачинської). Доведено значення АМТ як досконалого евристичного механізму сучасного текстотворення, завдяки якому здійснюється реконструювання й актуалізація «старих» текстових феноменів і стверджується альтернативне реноме модерного автора як співтворця корпоративного артефакту.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КОГНІТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У МАС-МЕДІА

Світлана Вікторівна Котляр — 2022-06-30

Мета статті — виявити основні чинники впливу когнітивних технологій, імплементованих у сферу засобів масової інформації, та дослідити ефективність їх використання. В статті досліджується використання когнітивних технологій, імплементованих у ЗМІ, що впливають на весь комплекс роботи мас-медіа. Актуалізує це питання необхідність прогнозу наслідків для суспільства активного їх використання. Методологія дослідження полягає у системному і логічному аналізі, а також методах порівняння, синтезу, дедукції та класифікації, що дали змогу детально розглянути об’єкт дослідження як систему, виявити рушійні сили в галузі мас-медіа та категорії різноманітних когнітивних технологій, їх ключових особливостей. Наукова новизна полягає у розкритті імплементації когнітивних технологій у мас-медіа, які можуть формувати не лише лояльність споживача, а й визначати вподобання аудиторії на значний проміжок часу завдяки системі самонавчання. Висновки. Визначено, що інтеграція когнітивних технологій у професійні сфери діяльності мас-медіа захоплює все більше її галузей, допомагаючи в створенні сучасних продуктів та процесів, перебираючи на себе обчислювальні, розпізнавальні, відтворювальні та інші завдання, які раніше робилися вручну зі значною втратою часу. Доведено, що використання сучасних інформаційних технологій у мас-медіа дає змогу підвищити лояльність цільової аудиторії, розширити власну присутність на ринку за допомогою нових платформ розміщення та соціальних мереж, здійснювати клієнтську підтримку та деякі супровідні й допоміжні функції для працівників, суттєво зменшивши витрати на операційну діяльність компанії, автоматизувавши її, та виконати безліч інших завдань. Зауважено, що хоча когнітивні технології є потужним бізнес-інструментом, однак темпи інновацій супроводжуються ризиками, які вони створюють на способи їх розуміння, стримування та контролю.

SCIENCE-ART В КОНТЕКСТІ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ МЕТАМОДЕРНІЗМУ

Вікторія Василівна Соломатова — 2022-06-30

Мета статті — виявити особливості розвитку сучасного напрямку «science-art» крізь призму тенденцій метамодернізму. Методи дослідження. Застосовано метод теоретичного дослідження, аналітичний, історико-культурний, системно-структурний, типологічний метод, а також метод культурологічного та компаративного аналізу що дозволило виявити основні тенденції метамодернізму та дослідити розвиток сучасного напряму «science-art». Наукова новизна. На основі культурологічного аналізу розглянуто концепцію метамодернізму в контексті нової художньої чуттєвості, характерної для сучасних напрямів мистецтва, що не відповідають естетиці постмодернізму. Досліджено напрямок «science-art» на прикладі діяльності Е. Каца (проєкти проектів «Genesis», 1999 р., «GFP Bunny», 2000 р., «Eighth Day», 2001 р.) та М. де Менезес (проєкт «Nature?») та виявлено особливості його розвитку. Висновки. Сучасні тенденції розвитку візуальної культури демонструють прагнення створювати іраціональні переживання, новий споглядальний або тілесний досвід в процесі безпосереднього занурення в атмосферу як емоційний стан, що відповідає концепції метамодернізму. Характерними тенденціями метамодернізму є звернення митців до непопулярних матеріалів та водночас — перетворення реальності на медіареальність. Подібні тенденції особливо гостро відчуваються в напрямку «science-art», що вирізняється органічним поєднанням традиційних виражальних методів з науковими і дослідницькими; художнім способом репрезентації наукових даних та винаходів, що набувають естетичної цінності в процесі репрезентації; розвитком у багатьох напрямках сучасної науки. Дослідження виявило, що «science-art» — актуальна культурна тенденція активного взаємопроникнення наукових досліджень та художніх практик, що характеризується новою естетикою, що безпосередньо пов’язана з філософією актуального мистецтва.

ІСТОРИЧНІ ТА КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ В ДИЗАЙНІ ІНДУСТРІАЛЬНОЇ ТА ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОЇ ЕРИ

Анастасія Віталіївна Варивончик — 2022-06-30

Мета статті — проаналізувати історичні та культурологічні аспекти ідеологічної й концептуальної сутності засад художньо-проєктної діяльності дизайну. Методологія дослідження передбачає використання комплексного підходу, що поєднує методи історичного та культурологічного аналізу для виявлення процесу становлення дизайну як феномену культури. Наукова новизна дослідження визначається тим, що дизайн розглядається у колі культурологічних та історичних проблем; визначено головні ознаки дизайну індустріальної та постіндустріальної ери та схарактеризовано інструментарій дизайн-проєктування. Висновки. Встановлено, що, виникнувши з прагматичних потреб розвитку ринку товарів масового споживання, дизайн стає загальнокультурним фактором і змінює не тільки світ речей, а й сам спосіб соціокультурного існування людини. Дизайн трансформується в феномен, що поєднує масове споживання, функціональну досконалість, економічну доцільність, зручність, корисність, естетичну виразність речі та довкілля людини. У статті аналізуються засоби та інструменти, за допомогою яких створюються образи під час дизайн-проєктування. З’ясовано роль дизайну у візуальній культурі. Для цілісного розуміння особливостей дизайну проаналізовано трансформації, які відбувалися у суспільстві ХХ – поч. ХХI ст. За допомогою дизайну в культурному просторі формуються нові цінності, норми та значення, порушуються питання свободи особистості та індивідуальності, розширюються просторові орієнтації, дії та форми існування кожної людини та суспільства загалом. Поява та розвиток нових напрямів в дизайні, висока значущість дизайн-мислення в сучасній культурі потребують наукового теоретичного осмислення, що визначає актуальність дослідження. Визначено спрямування науково- освітянського та культурного векторів України на загальноєвропейські стандарти та розв’язання проблем підвищення якості та безпечності товарів і середовища життєдіяльності людини, втілення інноваційних технологій проєктування, збереження національних культурних традицій в умовах уніфікації виробництва з урахуванням екологічних вимог при проєктуванні об’єктів дизайнерської діяльності як головних чинників розвитку дизайну в Україні.

ІННОВАЦІЙНИЙ КОНСЕРВАТИЗМ В УЛЬТРАОРТОДОКСАЛЬНІЙ ТИПОГРАФІЦІ В ІЗРАЇЛІ

Ефрат Гроссман — 2022-06-30

Мета статті — вивчити відмінності у сприйнятті та підходах до типографського дизайну серед різних спільнот, що складають громаду харедім. Загалом на форму літери буде впливати поділ на релігійні та нерелігійні жанри, а також соціальний поділ всередині харедім між «хасидами» і «литваками». Методологія дослідження базується на комплексному використанні загальнонаукових методів: аналітичного, систематичного, історичного та порівняльного. Наукова новизна. Стаття є додатковим рівнем до попередніх розвідок і досліджує єврейську літеру та її роль у світі журналістики як передачу повідомлення в соціально-освітньо-ідеологічному контексті, навіть без посилання на те, що насправді написано. Дослідження розкриває та розшифровує боротьбу за владу та взаємини, які існують в ультраортодоксальному світі, через образи та механізми, які через них активуються, та їх результати, як частину візуальної культури. Висновки. Щоденна та щотижнева преса харедім розглядається як те, що «за цих обставин» є необхідним, і все ж є основним гравцем у візуальному світі харедім. Преса ашкеназі харедім розділена на певні сектори. Газети хасидських громад зберігають давню друкарську, рекламну, внутрішньообщинну традицію, засновану на стилі оформлення єврейських газет початку ХХ ст. в Європі. Газети литвацьких громад відображають характер їхньої читацької аудиторії, сучаснішої за своїм способом життя. Попри суворий контроль за змістом, ці газети відображають модернізм, що стосується типографічного макета та вибору шрифту. Газети обох груп піддаються суворому редагуванню як за змістом, так і за формою, і відповідні ради рабинів докладають всіх зусиль, щоб адаптувати їх до своєї читацької аудиторії. Вибір шрифту, кольору та композиції запозичений, серед іншого, зі світу одягу, який має багато правил і відображає те, що відбувається всередині спільноти. Відмінності між хасидськими та литвацькими групами очевидні у їхньому ставленні до візуальних елементів в різних видах друку і реклами. Представники громади харедім є досвідченими читачами та з раннього віку обізнані про тонкощі форми й розміру букви. Отже, шрифт служить як змістом, так і формою, а його використання у візуальному світі є різноманітним. Крім того, що шрифт є інструментом для створення контенту, він буде використовуватися для зображення, дати на івриті, гематрії та для створення атмосфери священного або світського, залежно від друкарського вибору.