http://culture-art-knukim.pp.ua/issue/feed Культура і мистецтво у сучасному світі 2021-06-30T00:00:00+03:00 Yurii Horban culture.art@knukim.edu.ua Open Journal Systems <p>Збірник наукових праць "Культура і мистецтво у сучасному світі" висвітлює актуальні теми теорії та історії української і світової культури, теоретичні та творчі проблеми розвитку культури в сучасних умовах. Матеріали можуть бути корисними для наукових і педагогічних працівників, науковців, аспірантів та студентів, а також для широкої громадськості. <br /><br />У журналі публікуються статті з такої тематики: культурологія; теорія та історія української та світової культури; проблеми мистецтвознавства; візуальне та виконавське мистецтво; вивчення і збереження культурної спадщини; музеєзнавство та пам’яткознавство; філософія культури; лінгвокультурологія; культура повсякденності; масова культура; соціокультурна діяльність і т. ін. <br /><br />Наказом Міністерства освіти і науки України № 374 від 13.03.2017 збірник включено до Переліку наукових фахових видань України, в якому можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук. <br /><br />Видання включено до Переліку наукових фахових видань України (категорія «Б») відповідно до наказу МОН України від 02.07.2020 року № 886 за спеціальностями: 021«Аудіовізуальне мистецтво та виробництво», 022 «Дизайн», 034 «Культурологія». <br /><br />Міністерством юстиції України видано Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Серія КВ № 24361-14201 ПР від 03.03.2020 р. <br /><br />Державним комітетом телебачення і радіомовлення України видано Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації № 7950 серія КВ від 06.10.2003 р. <br /><br /><strong>ISSN</strong>: 2410-1915 (Print), <strong>ISSN</strong>: 2616-423X (Online) <br /><br /><strong>Рік заснування:</strong> 2003 <br /><strong>Періодичність друку:</strong> 1 раз на рік (червень) <br /><strong>Мова:</strong> українська, російська, англійська (змішаними мовами) <br /><strong>Засновник:</strong> Київський національний університет культури і мистецтв <br /><strong>Головний редактор:</strong> Тетяна Гуменюк – д-р філос. наук, проф., Київський національний університет культури і мистецтв (Україна) <br /><strong>Заступник головного редактора:</strong> Ірина Петрова – д-р культурології, проф., Київський національний університет культури і мистецтв (Україна)<br /><strong>Відповідальний секретар:</strong> Юрій Горбань – канд. культурології, доц., Київський національний університет культури і мистецтв (Україна) <br /><strong>Адреса редакційної колегії:</strong> Наукова бібліотека, вул. Є. Коновальця, 36, каб. 1, м. Київ, Україна, 01133, тел. +38 (044) 529-61-38 <br /><strong>E-mail:</strong> culture.art@knukim.edu.ua <br /><br />«Культура і мистецтво у сучасному світі» дотримується політики відкритого доступу: <a href="http://www.budapestopenaccessinitiative.org/read" target="_blank" rel="noopener">Budapest Open Access Initiative's definition of Open Access</a> <br /><br />Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії <a href="https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode" target="_blank" rel="noopener">Creative Commons Attribution 4.0 International License</a>, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі. Автор зберігає авторські права і права на публікацію без обмежень. <br /><br />«Культура і мистецтво у сучасному світі» відображається в наступних базах: <strong><a href="https://doaj.org/toc/2616-423X?source=%7B%22query%22%3A%7B%22filtered%22%3A%7B%22filter%22%3A%7B%22bool%22%3A%7B%22must%22%3A%5B%7B%22terms%22%3A%7B%22index.issn.exact%22%3A%5B%222410-1915%22%2C%222616-423X%22%5D%7D%7D%5D%7D%7D%2C%22query%22%3A%7B%22match_all%22%3A%7B%7D%7D%7D%7D%2C%22size%22%3A100%2C%22sort%22%3A%5B%7B%22created_date%22%3A%7B%22order%22%3A%22desc%22%7D%7D%5D%2C%22_source%22%3A%7B%7D%7D" target="_blank" rel="noopener">DOAJ</a></strong>, <strong><a href="https://journals.indexcopernicus.com/search/details?id=51096" target="_blank" rel="noopener">Index Copernicus</a></strong>, <strong><a href="http://journalseeker.researchbib.com/view/issn/2410-1915" target="_blank" rel="noopener">ResearchBib</a></strong>, <strong><a href="https://dbh.nsd.uib.no/publiseringskanaler/erihplus/periodical/info?id=499949" target="_blank" rel="noopener">ERIH PLUS</a></strong>, <a href="http://ulrichsweb.serialssolutions.com" target="_blank" rel="noopener"><strong>Ulrich's Periodicals Directory</strong></a>, <strong><a href="https://www.scilit.net/journal-articles?q=journal_id%3A%284111221%29" target="_blank" rel="noopener">Scilit</a></strong>, <strong><a href="https://www.worldcat.org/search?q=2410-1915&amp;qt=results_page" target="_blank" rel="noopener">WORLDCAT</a></strong>, <strong><a href="https://www.base-search.net/Search/Results?lookfor=culture-art-knukim.pp.ua&amp;l=en&amp;refid=dcsuggesten" target="_blank" rel="noopener">BASE</a></strong>, <strong><a href="https://search.crossref.org/?q=2410-1915" target="_blank" rel="noopener">Crossref</a></strong>, <strong><a href="https://scholar.google.com.ua/citations?user=wtmlC7oAAAAJ&amp;hl=en" target="_blank" rel="noopener">Google Scholar</a></strong>, <strong><a href="http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&amp;I21DBN=UJRN&amp;P21DBN=UJRN&amp;S21STN=1&amp;S21REF=10&amp;S21FMT=juu_all&amp;C21COM=S&amp;S21CNR=20&amp;S21P01=0&amp;S21P02=0&amp;S21P03=PREF=&amp;S21COLORTERMS=0&amp;S21STR=Kmss" target="_blank" rel="noopener">Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського</a></strong>, <strong><a href="http://journals.uran.ua/search/category/245" target="_blank" rel="noopener">Наукова періодика України (УРАН)</a></strong></p> http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235900 ПОПУЛЯРНА КУЛЬТУРА ЯК ДЖЕРЕЛО ІДЕЙ В УРБАНІСТИЧНИХ ПРОСТОРАХ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ 2021-06-29T07:45:52+03:00 Надія Петрівна Бабій nbabij26@gmail.com <p>Мета статті — дослідити актуалізовані питання зміни активностей в урбаністичних просторах Західної України в період локдауну (березень–червень 2020 р.), адаптивного карантину (2020–2021 рр.) та показати важливість популярної культури як константи, що відображує колективне уявлення простору, оновлює уявну топографію, впливає на перформатизацію міст та формати мистецьких практик. Методика дослідження. Використані методи семіотичного аналізу Р. Барта, що поєднують структуралізм із семіотикою, відповідно до яких урбаністичні простори розглядаються як дискурс. Застосовано метод польових досліджень, що дозволив зібрати відповідні тексти, сконцентровані у просторах міст, у яких зафіксований конкретний культурний образ коронавірусного часу. Наукова новизна полягає у визначенні ролі популярної культури як важливого чинника нових соціокультурних змістів у кризовий період. Висновки. Визначено, що раціоналізм антропологічного простору зазнав суттєвої трансформації в період пандемії та змінив векторність взаємозалежності між суб’єктом, простором та місцем, де «я» локалізувалось у новому просторі із змістом попереднього місця, зазнавши руйнації зв’язків через відсутність «присутності». Доведено, що відсутність прямої комунікації з глядачем сприяла поширенню та використанню синтетичних арт-практик, що поєднують постмодерні практики із глобальною діджиталізацією, але це не означає їхньої новизни. Проаналізовані практики свідчать, що відмінності полягають у соціокультурних характеристиках, а популярна культура першою внесла альтернативні корективи до змінених просторів. Мистецькі кола, як і офіційні структури, орієнтовані на масового глядача, використали популярні символи карантинних реалій. Тож популярна культура в кризовій ситуації стає джерелом ідей у просуванні соціокультурних змістів.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Бабій Надія Петрівна http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235902 КОМУНІКАТИВНИЙ ПРОСТІР СУЧАСНИХ МУЗЕЇВ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19 2021-06-29T07:48:41+03:00 Юлія Миколаївна Ключко klyuchkoy@gmail.com <p>Мета статті — дослідити комунікативний простір сучасних музеїв в умовах пандемії COVID-19, окреслити основні вектори його розвитку. Методи дослідження базуються на загальнонауковому принципі об’єктивності, структурно- функціональному й аналітичному методах під час аналізу комунікативного простору музеїв в умовах пандемії COVID-19. З огляду на сучасний стан музейної справи в Україні, систематизовано та узагальнено основні теоретичні здобутки проблеми; показано, що тема дослідження на сучасному етапі не має поки комплексного відображення у вітчизняній науковій літературі. Новизна дослідження полягає у визначенні основних векторів розвитку комунікативного простору зарубіжних та вітчизняних музеїв в умовах пандемії COVID-19, дослідженні найбільш успішних проєктів українських музеїв в контексті трансформації комунікативного простору. Висновки. З’ясовано, що сьогодні для музею, як одного з центрів комунікації в культурному просторі, важливим результатом діяльності є встановлення стійкого і конструктивного діалогу зі своєю аудиторією. Доведено, що відбувається достатньо серйозна трансформація музейного світу та музейного комунікативного простору, що проявляється у поєднанні традиційних та інноваційних напрямів, розробці адаптаційних стратегій відповідно до сучасних умов. Визначено, що час пандемії для музеїв це — час опанування нових каналів комунікації, час об’єднання ресурсів. Інформаційні технології коригують та доповнюють зміст основних функцій музейної діяльності. Без використання цифрових технологій та діджитал-комунікації музей вже не здатен повноцінно втілювати свою місію як соціально-культурного та освітнього закладу. З’ясовано, що в умовах пандемії COVID-19 майже вся комунікація музеїв України зі своєю аудиторією в мережі Інтернет стала фактично чи не єдиним способом взаємодії. З метою залучення нової аудиторії українські музеї впроваджують практики інклюзії, здійснюють ребрендінг, реалізовують міждисциплінарні та міжмузейні проєкти, застосовують креативні підходи до адаптації освітніх програм у онлайн- формат, значно збільшують кількість контенту для дитячої та підліткової аудиторії.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Ключко Юлія Миколаївна http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235903 ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ТА ПИТАННЯ АВТОРСТВА І УНІКАЛЬНОСТІ МИСТЕЦЬКИХ ТВОРІВ (ТЕХНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОБОТИ «НАСТУПНИЙ РЕМБРАНДТ») 2021-06-29T07:50:56+03:00 Тетяна Ігорівна Совгира STIsovgyra@gmail.com <p>Мета статті — дослідити специфіку та унікальність візуальних робіт створених за допомогою АІ-технологій. Методологія розвідки ґрунтується на застосуванні аналітичного, теоретичного і концептуального методів дослідження технологічного мистецтва і взаємозв’язку цифрових технологій і мистецтва у цілому. Наукова новизна полягає в тому, що вперше були проаналізовані форми мистецтва, створені з використанням цифрових технологій. Розглянуто феномен технологічного мистецтва як результат інтеграції мистецтва і технологій. Висновки. Виявлено, що за допомогою математичного аналізу творчості художників можливо отримати певні алгоритми роботи автора, проаналізувати основні складові художнього твору, знакову систему мистецтва трансформувати в систему іншого порядку — числового. Таким чином, колір, форма, розташування об’єктів, що відображаються на полотні (композиція), — все перетворюється на числові формули та комбінації. Графічний малюнок трансформується у цифровий, алгоритмічний. Будується певна система обчислення, яка дозволяє за допомогою отриманих числових комбінацій групувати роботи (один художник, епоха, художній напрям) в єдину систему колекцій, аналізувати та ідентифікувати схожі алгоритмічні ланцюжки і створювати нові художні продукти на основі цих алгоритмів. Це означає, що за допомогою алгоритмічного аналізу можна порівнювати і навіть комбінувати різні види мистецтва в одній площині, в одній формі, в одному художньому творі.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Тетяна Ігорівна Совгира http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235907 ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ІНСТРУМЕНТ ТВОРЕННЯ ТА АНАЛІЗУ ТВОРІВ МИСТЕЦТВА 2021-06-29T08:36:48+03:00 Юлія Василівна Трач 0411@ukr.net <p>Мета статті — розкрити специфіку створення нових творів мистецтва за допомогою технологій штучного інтелекту. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні діалектичного методу з його принципами системності, розвитку і єдності полярностей, оскільки штучний інтелект як складний соціокультурний феномен спонукає до формулювання однозначних визначень і водночас змушує до діалектичного трактування його сутності і відношень до сфер його застосування. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що штучний інтелект розглянуто як складник художньої творчості, одне із завдань якого полягає у введенні технічних новацій у сферу людської культури. Висновки. Звернено увагу на перебування поза культурологічним дискурсом проблематики штучного інтелекту, тоді як відокремлення проблеми штучного інтелекту від культури неминуче призводить до спрощеного розуміння останньої. Наголошено, що актуальність культурологічного дослідження штучного інтелекту визначається поширенням симбіозних форм взаємодії користувача і глобального програмного забезпечення, що вимагає не стільки оцінювання та виправлення негативних наслідків розповсюдження технологій, скільки вироблення метатехнології з їх попередження. Зі свого боку рефлексія культури, коли остання відкидає ідеї техноапокаліпсису і повстання машин, може дати поштовх до виникнення нових сенсів і перспектив для людини і культури. Наведено приклади застосування технологій (зокрема, GAN та CAN) штучного інтелекту у сучасному мистецтві. Зроблено висновок, що чим більше у процесі створення творів мистецтва використовуються технології штучного інтелекту, тим більше зростає цінність ідеї, концепції. Сьогодні, коли виконання, фізичну реалізацію проєкту можна «перекласти» на штучний інтелект, саме нові ідеї стають основною рушійною силою в розвитку мистецтва. Генерування ідей може стати головною функцією не людини, а «машини», що вкотре доводить правильність припущення, що з кожним роком більш цінними ставатимуть такі здібності людини, як креативність, здатність генерувати нові неординарні ідеї і рішення. А виконання рутинних операцій, аналіз великих даних та ін. — справа машини, яка виконає це завдання уже краще за людину.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Трач Юлія Василівна http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235908 ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ ЄМЦЯ У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА СВІТОВОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ 2021-06-29T08:39:04+03:00 Леся Іванівна Турчак lessit@ukr.net <p>Мета статті — визначити внесок Василя Ємця у розвиток української та світової музичної культури. Методи дослідження: теоретичний (допомагає розкрити різні сторони досліджуваного питання), історичний (за допомогою методу інформацію систематизовано та подано у хронологічній послідовності, досліджено суть проблеми), культурологічний (дозволяє простежити окремі етапи творчої діяльності митця, розкрити специфіку його виконавської майстерності). Наукова новизна дослідження полягає у визначенні внеску Василя Ємця у розвиток українського бандурного мистецтва, особливостей його інструментального виконання та теоретичних напрацювань, що стало важливим інструментом збереження та поширення української культури. Висновки. Обґрунтовано, що внесок Василя Ємця у світову та українську музичну культуру полягає у виробленні власного комбінованого способу гри, поєднанні традицій харківської, чернігівської та полтавської шкіл. Доведено, що в історію бандурного мистецтва ХХ ст. він увійшов як соліст-виконавець нового концертного типу — віртуоз-інструменталіст, композитор і аранжувальник, конструктор-новатор бандур, автор науково-публіцистичних праць з історії кобзарського мистецтва, а також як митець, який вивів українську музичну культуру на світовий рівень, запропонував стандарт сольного концертного виконавства на інструменті та сформував принципи, закладені в основу творчості його послідовників в українському культурному та музичному середовищі країн Європи і Америки.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Турчак Леся Іванівна http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235919 ФЕСТИВАЛЬ АНІМАЦІЇ В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ 2021-06-29T09:00:29+03:00 Ксенія Дмитрівна Мараховська marakhovska.kseniia@gmail.com <p>Мета статті — осмислення фестивалів анімації як важливого складника культурного простору сучасної України та потужного фактору розвитку світового й вітчизняного анімаційного мистецтва. Методологія дослідження. Використано аналітико-синтетичний метод, що дав змогу з’ясувати специфіку й напрями розвитку наймасштабніших світових та вітчизняних фестивалів анімації; завдяки методу узагальнення систематизовано інформацію щодо аніма-фестивалів та здійснено їхній багатоаспектний реферативний огляд. Наукова новизна полягає в тому, що вперше виділено й проаналізовано наймасштабніші світові та вітчизняні анімаційні фестивалі, висвітлено їхню специфіку. Фестивалі анімації розглядаються як своєрідний індикатор розвитку сучасної культури. Висновки. Подано визначення культурного простору як простору функціонування фестивалю анімації, виділено сутнісні риси фестивалю як культурного феномену. Встановлено, що фестиваль є святковим періодичним заходом, з елементами урочистості та змагальності, кінцевою метою якого є демонстрація здобутків, творчій обмін, професійна комунікація. Фестивалі різняться спрямуванням, тематикою, програмами. Важливою рисою фестивалю є наявність єдиної ідеї, тематики та програми. Узагальнено й систематизовано інформацію щодо анімаційної фестивальної діяльності в Україні і світі. Світові й вітчизняні фестивалі анімації осмислено з позиції особливостей та напрямів їхнього розвитку, нових технік і прийомів. Зроблено висновок, що попит на фестивалі анімації щороку зростає. Фестивалі анімації мають потужний культурний і мистецький потенціал: вони демонструють нові тенденції та мистецькі новації; дозволяють уникнути ізольованості мистецтва; надають авторам змогу виставити свої творіння на огляд глядачів та експертів; забезпечують творчу та професійну комунікацію. Зазначено, що аніма-фестивалі є потужним каталізатором креативного процесу та сприяють створенню середовища для подальшого розвитку й популяризації мистецтва анімації.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Мараховська Ксенія Дмитрівна http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235912 ВПЛИВ УКРАЇНСЬКОГО КІНОПЛАКАТА 1920–1930-х рр. НА СУЧАСНИЙ ГРАФІЧНИЙ ДИЗАЙН 2021-06-29T08:46:30+03:00 Андрій Вікторович Будник budnik_andriy@ukr.net <p>Мета дослідження — проаналізувати вплив системи композиційних прийомів і графічних засобів художньої мови кіноплакатної школи ВУФКУ і «Українафільму» на вітчизняний графічний дизайн. Методи дослідження. Історичний, мистецтвознавчий і порівняльний аналіз. Наукова новизна. Через пошук відповідників у світовому і українському дизайні та аналіз використання дизайнерських схем, прийомів і засобів, що перманентно застосовуються у творах графічного дизайну, обґрунтовується вплив української плакатної школи 1920–1930-х рр. на сучасну графічно-дизайнерську практику. Висновки. Незважаючи на тривалу перерву з ідеологічних причин у функціонуванні і вивченні українського графічного дизайну в середині ХХ століття, фіксуємо помітний вплив засобів і прийомів українського плакатного мистецтва на сучасні тренди. Це загальнокомпозиційні прийоми: розміщення у якості домінанти на всю площину відбитку форматних обличчя або постаті, побудова композиції за принципом «гральної карти», навмисна заміна планів за принципом зворотної перспективи. Також локальні прийоми: використання концентричних кіл як композиційної домінанти, заповнення окулярів головного героя ілюстративним або шрифтовим контентом, ритмічне повторення зображувальних елементів або шрифтових груп. Виявлені паралелі можуть бути корисними у навчальному процесі підготовки молодих дизайнерів з огляду на загальний розвиток історії вітчизняної графіки і окремої її ланки — графічного дизайну. Також не виключена особлива корисність у використанні означених схем, прийомів і засобів у сучасній дизайнерській освіті як методологічних засад викладання дисциплін із плаката, дизайн-проєктування, композиції, макетування і моделювання.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Будник Андрій Вікторович http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235914 СЦЕНІЧНІ ОБРАЗИ РОК-МУЗИКАНТІВ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ ТРЕНДІВ У ДИЗАЙНІ ОДЯГУ 2021-06-29T08:49:32+03:00 Катерина Олександрівна Кисельова katerinakiselova@gmail.com Ольга Миколаївна Шандренко shan.olga77@gmai.com Аліна Юріївна Щербак shcherbakalina@gmail.com <p>Мета статті — розкрити вплив сценічних образів рок-музикантів на формування трендів у дизайні одягу. Методологія дослідження: використано методи джерелознавчого аналізу для з’ясування рівня наукової розробленості проблеми, порівняльно-історичного для виявлення характерних особливостей образів музикантів та подіумних моделей колекцій одягу відомих дизайнерів, теоретичного узагальнення (для формулювання висновків). Наукова новизна роботи полягає у висвітленні впливу сценічних образів музикантів на формування сучасних трендів у дизайні одягу. На основі аналізу жанрової приналежності виявлено стилістичні відмінності сценічного костюма популярних музичних виконавців США та Європи. Окремі стилістичні характеристики сценічного одягу артистів простежуються в колекціях відомих модних брендів ХXI століття, таких як Balenciaga, Philipp Plein, Vetements, Alexander Wang, Alexander McQueen та ін. Висновки. У процесі дослідження виявлені основні стилістичні ознаки сценічного костюма виконавців музичних жанрів хард-рок та хеві- метал. Сценічні образи артистів були новаторськими і широко використовувалися у дизайні одягу ХХ та початку ХХІ століття. Активний вплив музичних виконавців на модні тенденції розпочався в 60–70-х роках ХХ століття, що збігається із розвитком дизайну сценічного костюма та значним поширенням медіа-технологій. Виконавці хард-року та хеві-металу створили та популяризували такий стильовий напрямок, як «гранж», який є одним із провідних у музичних тенденціях 2020–2021 рр. Багато деталей, візуально-стилістичних ознак та навіть концепцій для брендів дизайнери ХХІ століття запозичили у популярних хард-н-хеві виконавців 1970–1990-х. Сценічні образи рок-музикантів мають значний вплив на розвиток моди та дизайну.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Кисельова Катерина Олександрівна, Шандренко Ольга Миколаївна, Щербак Аліна Юріївна http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235916 ЗНАКОВО-СИМВОЛІЧНИЙ АСПЕКТ У ФІРМОВИХ ЗНАКАХ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ 2021-06-29T08:54:15+03:00 Олександра Володимирівна Колісник kolisnyk.ov@knutd.edu.ua Соломія Володимирівна Оганесян solomia_mysak@icloud.com <p>Мета дослідження: виявлення можливостей візуальної символіки при створенні образу компанії засобами логотипа наприкінці XIX – на початку XX століття. Методи. Для проведення дослідження використано історичний, історично-порівняльний, аналітичний методи; для виявлення образної і символічної мови логотипів компаній кінця XIX – початку XX ст. використано мистецтвознавчі методи — формального, образно-стилістичного, семантичного аналізу. Висновки. На основі аналізу праць зарубіжних та вітчизняних науковців ХХ ст., охарактеризовано символ і знак як засоби вираження сутності явища, розглянуто існуючі класифікації символів. Проаналізовано логотипи, які використовувалися наприкінці XIX – на початку XX ст. у світовій практиці та на теренах України. На прикладі логотипа страхової компанії Prudential Financial (США) у процесі його змін протягом 1860–1996 рр. показано застосування символічного елементу, який залишався незмінним. На прикладі товарних знаків підприємств України — заводу сільськогосподарських машин Ернста Мельгозе (1874–1923), підприємства «Ф. В. Альсопь» у м. Харкові, Луганської мануфактури (1904–2001), Київського контрактового ярмарку (1797–1930) — розглянуто способи візуальної ідентифікації, визначено художні засоби; проведено порівняльний аналіз. Встановлено, що зображення скелі у структурі логотипа американської компанії є символом сили і безпеки і апелює до її основних характеристик. Визначено, що у засобах візуальної ідентифікації українських підприємств кінця XIX – початку XX ст. наявна тенденція до прямого вираження спеціалізації компанії за допомогою реалістичного зображення архітектурних будівель, що їм належали, або безпосередньо виробленої продукції, а також звичайних назв із помірним художнім оформленням.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Колісник Олександра Володимирівна, Оганесян Соломія Володимирівна http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235918 ОСВІТЛЕННЯ В ДИЗАЙНІ ІНТЕР’ЄРІВ КУЛЬТОВИХ СПОРУД ГАЛИЧИНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПЕРША ТРЕТИНА ХХ СТОЛІТТЯ) 2021-06-29T08:58:05+03:00 Роман Васильович Одрехівський odre2010@ukr.net <p>Мета дослідження — проаналізувати типологію, конструктивні особливості та різьблений декор дерев’яних світильників у інтер’єрах культових споруд Галичини. Методологія дослідження ґрунтується на загальних принципах наукової роботи: системності, достовірності, історизму, логічності. Для аналізу конструктивних особливостей світильників застосовується порівняльно-типологічний метод. Під час аналізу орнаментально-композиційних систем декору — методи герменевтики та семіотики. Новизна роботи полягає в залученні до наукового обігу невідомих артефактів церковного мистецтва, дані про які зібрані автором особисто під час наукових експедицій у музеях чи на польових теренах, безпосередньо у церквах — як в Україні, так і за кордоном. Висновки. Дослідження конструктивних особливостей та декору проаналізованих світильників засвідчило, що настільні світильники, як правило, менших розмірів, ніж ставники, хоч інколи за принципом композиції виробу — однакові з ними, як, наприклад, ставник з криворівнянської церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Підтверджено, що світильники гармонійно вписуються у дизайн церковного інтер’єру, доповнюючи ансамбль. Наприклад, у церкві в Дулібах чи Поздячі. Власне, дизайнерські ансамблі цих культових об’єктів виконані у єдиному стилі. Проаналізовано образне конструктивне вирішення та характер декору конкретних зразків світильників, на підставі чого можна стверджувати, що розвиток мистецтва світильників (як й інших елементів церковного обладнання) відбувається у двох напрямах: наслідування історичних стилів в руслі еклектичних версій та застосування орнаментально- композиційних структур традиційного народного мистецтва. Продемонстровано особливості вдалого поєднання цих напрямів у образному вирішенні люстри-павука із Галичини, що зберігається у колекції-експозиції Національного музею у Львові. Засвідчено оригінальне використання традицій гуцульського народного різьблення у декорі люстри-павука із церкви Св. Юрія с. Дуліби, виготовленого знаменитим майстром Василем Турчиняком: ним застосовані традиційні геометричні орнаменти із стародавньою символікою. Значимість дослідження полягає у можливості використання опрацьованого матеріалу при реставрації старих та будівництві нових храмів.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Одрехівський Роман Васильович http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235885 ФОРМУВАННЯ ОНЛАЙН-КУЛЬТУРИ ЯК НОВОЇ КУЛЬТУРНОЇ РЕАЛЬНОСТІ: ФІЛОСОФСЬКІ РЕФЛЕКСІЇ 2021-06-29T07:00:57+03:00 Олеся Богданівна Бенюк obeniuk@gmail.com Катерина Михайлівна Кириленко kf919@ukr.net Вікторія Іванівна Стратюк vikastratuk@gmail.com <p>Мета статті — з посиланням на культурфілософські ідеї мислителів ХХ ст. (К. Ясперса, Х. Ортега-і-Гассета, В. Беньяміна) і ХХІ ст. (Е. Шмідта, Дж. Коена, У. Еко) обґрунтувати появу онлайн-культури як новітнього явища сьогодення, стимулом розвитку якого стало всебічне утвердження в умовах пандемії, що спричинена COVID-19, онлайн- простору як простору існування культури в широкому сенсі цього поняття. В дослідженні окреслені головні передумови її появи, наведені аргументи на користь виокремлення поняття «онлайн-культура» як самостійного. В умовах сьогодення відбувається активне формування нового культурного явища, що означається нами як «онлайн-культура». Стимулом до його стрімкого становлення стали спільні для усього людства виклики, спричинені пандемією COVID-19, які стимулювали активний пошук світовою спільнотою нових форм і можливостей для самореалізації та комунікації. Онлайн-культура є об’ємним та багатоскладовим явищем, вона має всі підстави стати не лише характеристикою сучасної культури, але й новою культурною формою. У дослідженні використовуються елементи методів герменевтичного прочитання текстів, порівняльного історико- культурного аналізу текстів, а також метод включеного спостереження. Висновки. Результати дослідження засвідчують, що нині відбувається становлення нового етапу розвитку культури, який авторами розвідки названий «онлайн-культура». Поява такої нової культурної реальності тісно пов’язана з онлайн-середовищем та цифровими формами репрезентації культурних продуктів. Продемонстровано, що прогностичні міркування про її виникнення мали місце в культурфілософських студіях ХХ та ХХІ ст., у ситуації подолання людством пандемічних викликів її поява стає реаліями сьогодення. Поняття «онлайн-культура» корелюється з близькими до нього за змістом та формами репрезентації іншими культурними явищами, такими, як «інформаційна культура», «цифрова культура», «віртуальна культура» тощо, але має самостійне існування та позначає принципово інший культурний зріз сьогодення. Онлайн-культура нині перебуває на початковому етапі свого формування, але темпи її становлення, інспіровані експоненціальним розвитком онлайн-простору, є вкрай високими, що загострює необхідність її культурфілософського аналізу.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Бенюк Олеся Богданівна, Кириленко Катерина Михайлівна, Стратюк Вікторія Іванівна http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235887 КУЛЬТУРА ЯК ІНСТРУМЕНТ НАЦІОНАЛЬНОГО БРЕНДИНГУ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНОЇ ВЗАЄМОДІЇ 2021-06-29T07:13:35+03:00 Оксана Олександрівна Білецька bel_o@ukr.net <p>Мета дослідження полягає у з’ясуванні ролі культури як інструменту побудування національного брендингу, а також розвитку та просування національного бренду в глобальному контексті національного дискурсу, задля чого проведено систематизацію понять «національний брендинг» і «національний бренд», а також аналіз теоретичних та практичних аспектів формування як національного, так і культурного бренду та іміджу країни в контексті реалізації міжнародної взаємодії. Методологія дослідження полягає у використанні загальних методів емпіричних і теоретичних досліджень, що базуються на аналізі, синтезі та конкретизації, і зводяться до розгляду та узагальнення отриманих результатів із метою розкриття значення фактора «культура» у формуванні національного брендингу держави як зовнішньо орієнтованого феномену, що в умовах міжнародної взаємодії надає інформацію про те, якою є країна. Наукова новизна дослідження полягає у з’ясуванні ролі культурної компоненти формування брендингу держави в контексті «Державної політики у сфері національного брендингу», аналізі складової «культура та спадщина» як критерію, що впливає на формування світового репутаційного рейтингу «Nation Brands», а також розгляді «Довгострокової стратегії розвитку української культури» як вісі побудування національного бренду та міжнародного іміджу України в контексті розвитку культурної дипломатії та реалізації міжкультурного діалогу. Звернено увагу на результати «Дослідження сприйняття України за кордоном» як показника світової обізнаності про українську культуру в аспекті національного брендування. У висновках зазначається, що сьогодні в системі міжнародної взаємодії культура — культурна спадщина, культурне різноманіття та культурний потенціал країни — набуває великого значення саме як інструмент формування національного бренду та є найбільш ефективним засобом створення позитивного міжнародного іміджу країни у довгостроковій перспективі. Успішний брендинг держави дозволяє підвищити рівень її політичного впливу на міжнародній арені, зміцнити міжнародні зв’язки тощо.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Білецька Оксана Олександрівна http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235889 КУЛЬТУРОТВОРЧИЙ ВИМІР СОЦІАЛЬНОЇ РЕКЛАМИ 2021-06-29T07:16:44+03:00 Юрій Іванович Горбань y.i.gorban@gmail.com <p>На сучасному етапі рекламний простір виступає як глобальний аксіологічний транслятор, що формує новий антропологічний тип. Виконуючи роль механізму переконання, реклама стала певною нормою культурного споживання, формуючи певний спосіб життя та світосприйняття людини. Найбільш актуальною, динамічною та вільною в плані художніх потенцій системою серед інформаційно-рекламних технологій є соціальна реклама. Метою статті є аналіз особливостей функціонування соціального рекламного дискурсу та визначення домінантної сфери рекламної дії. Методологія дослідження ґрунтується на використанні аналітичного, структурного методів, а також принципів об’єктивності та системності для виявлення механізму, ознак і типології соціальної реклами та функціональних особливостей форм соціальної дії реклами. Наукова новизна полягає у дослідженні соціальної реклами як феномена культури, демонструючи значущість комплексного вивчення культурологічного, антропологічного та філософського аспектів рекламної діяльності. Висновки. Отже, орієнтована на масове середовище та реальність, реклама онтологічно зосереджена в речовинному опосередкуванні та є найглибшою інтуїцією соціальної дії. Мистецтво реклами визначається вмінням донести інформацію, майстерністю визначити її пріоритетність, і творчістю — залучити креативні реалії ідентичності людини та суб’єкта рекламного дискурсу. Доведено, що в рекламі широким інтегративним механізмом стає віртуальна реальність у всіх її конотаціях, презентаціях, системах функціонування та самовизначення людини в просторі virtus сучасної культури. Культура інформаційно-рекламних презентацій намагається засвоїти, з одного боку, культурну традицію, а з іншого — дає можливість втечі від брутальної, примітивної реальності рекламації, необхідності виживати, змагатися за життя, а весь рекламний комплекс онтологічно занурений в етику і естетику.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Горбань Юрій Іванович http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235891 СИМУЛЯКРОВИЙ НАРАТИВ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ІСТОРІЇ В КУЛЬТУРІ ПОСТТОТАЛІТАРНОГО ПРОСТОРУ 2021-06-29T07:22:59+03:00 Тетяна Костянтинівна Гуменюк t_gumenyuk@ukr.net Юрій Григорович Легенький y.legenkiy1949@i.ua <p>Мета статті — показати специфіку сучасної національної культури як особливий мистецький сенс Gesamtkunstwerk, що формується рефлексією переважно історичного зразка. Методологію становить сукупність методів наукового дослідження загального та спеціального характеру. Методи аналізу і синтезу, а також історико- культурологічний та системний підходи використовувалися для розкриття сутності віртуальної реальності супернаративів в інформаційному просторі, які є спонукою до утворення етичного, естетичного та художнього консенсусу. Актуальність зумовлена необхідністю дослідження постмодерної парадигми, під впливом якої народжуються новітні дискурси, що замінюють наративи комуністичної доби в інтерпретації історії посттоталітарного простору. Наукова новизна розвідки полягає у тому, що показана пострадянська культура як інерційна фаза посттоталітаризму, що має симулятивно-іміджеву тоталогію реальності. Висновки. Доведено, що мистецький сенс Gesamtkunstwerk пострадянського простору є бажаною реальністю, але вона зупинилась на рівні казкового наративу, що формується рефлексією переважно історичного зразка. Час і простір культури у вимірі симулякрового світу виглядає ще одним різновидом естетики virtus. Зауважено, що культурна реальність посттоталітаризму перебуває у стадії, коли треба зрозуміти, що намріяна дійсність казкового типу не є мистецтвом. Отже, гібридність творчих зусиль, постколоніальність, гіперкритика як спосіб буття, життєва енергія — це той набір спонук, що мало додає розуміння ситуації постмодерної творчості в Україні. І навпаки, національні гасла свідчать про потребу в національній ідентичності, адже час чекає на виявлення креативних ініціатив художнього синтезу.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Гуменюк Тетяна Костянтинівна, Легенький Юрій Григорович http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235894 ЕВОЛЮЦІЯ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ МОДЕЛІ ІМІДЖУ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ 2021-06-29T07:28:52+03:00 Оксана Борисівна Кошелєва renisenb@ukr.net <p>Мета статті — визначити соціокультурні детермінанти трансформації закордонного іміджу України під впливом внутрішньо- та зовнішньополітичних подій і стан його висвітлення в інформаційному просторі; з’ясувати еволюцію культурологічної моделі іміджу України в міжнародному інформаційному просторі. Методологія дослідження полягає у використанні міждисциплінарних методів і підходів для виявлення інформаційних та комунікаційних технологій, спрямованих на формування міжнародного іміджу України; принцип історизму дав змогу визначити етапи зміни інформаційного простору і трансформації геополітичної ситуації довкола України; структурний та метод порівняння застосовувалися для визначення позицій міжнародних ЗМІ щодо України, їхнього впливу на формування її іміджу. Наукова новизна дослідження визначається в представленні іміджу України як вираження ментальності окремої культурно-історичної спільноти, показника культурних смислів, унікальної конструкції, механізму реалізації національної культури через сукупність знакових об’єктивацій, що формуються в межах окремого культурно- історичного простору та закріплені в ментальних уявленнях індивідів. Висновки. Доведено, що негативний імідж України, створений західними ЗМІ, суттєво вплинув на розвиток її туристичної сфери, популяризацію національних культурних надбань та інвестиційний клімат. Сучасний імідж України проходить стадію переформатування; відбуваються значні культурні, політичні, економічні зміни. Культурологічну модель позитивного іміджу України в міжнародному інформаційному просторі визначає правильно вибудувана державна культурна політика та ефективне використання сучасних іміджетворчих інструментів, що здатні вивести її на шлях культурної, політичної й економічної стабілізації.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Кошелєва Оксана Борисівна http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235896 РЕПЕРТУАРНА ТРАДИЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ДРАМАТИЧНОГО ТЕАТРУ: ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ 2021-06-29T07:32:01+03:00 Катерина Вікторівна Матвєєва kmatvieieva@gmail.com <p>Мета статті — з’ясувати репертуарні традиції українського театру від часу створення першого професійного театру до сьогодення. Методологія дослідження передбачає застосування міждисциплінарного підходу. Зокрема принцип історизму як можливість прослідкувати зміну репертуарної політики театрів під впливом суспільно- політичних обставин. Методи аналізу й синтезу використані для виявлення основних мистецьких явищ і тенденцій у театральній діяльності, структурно-функціональний і мікродинамічний методи — для дослідження театру на різних етапах розвитку. Наукова новизна. На основі аналізу репертуарних п’єс п’яти українських театрів — Театру корифеїв, Харківського державного академічного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, Дніпровського національного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, Київського національного академічного драматичного театру ім. І. Франка, Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької — виявлено тенденції розвитку репертуарної політики українського театру, обґрунтовано вплив традицій і суспільства на творчість провідних українських театральних діячів; розширено межі поняття «репертуарні традиції». Висновки. Досліджено особливості розвитку українського театру від створення в Україні першого професійного театру до сьогодення, висвітлено вплив цензури на репертуар. Охарактеризовано п’ять етапів формування репертуарних традицій українських драматичних театрів: період зародження української драматургії (І. Котляревський); подальші репертуарні традиції за часів царської Росії; формування сучасного українського театру (Лесь Курбас); період Другої світової війни та повоєнні часи, коли були спроби трансформувати український театр у радянський. З’ясовано, що особливістю сучасного українського театру є вистави на малих сценах, моновистави, використання новітніх технологій.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Матвєєва Катерина Вікторівна http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235897 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ У ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ В УКРАЇНІ 2021-06-29T07:35:33+03:00 Христина Василівна Плецан k.pletsan@gmail.com <p>Мета статті: теоретико-методологічне обґрунтування особливостей реалізації процесу діджиталізації у креативних індустріях України крізь призму культурологічного аспекту. У дослідженні виокремлено і обґрунтовано концептуальні засади еволюції перенесення культурно-креативного простору в цифрове середовище. Проаналізовано історико-культурний аспект впровадження діджиталізації у креативних індустріях України. Охарактеризовано основні стратегічні пріоритети діджиталізації креативних індустрій. Методологія дослідження передбачає застосування методів: історико- аналітичного — для збору та аналізу первинних даних; системного аналізу — для виокремлення теоретико-методологічних засад поняття «діджиталізація» в культурно- креативному просторі; логічного узагальнення — для теоретичного обґрунтування історико-культурного аспекту впровадження діджиталізації у креативні індустрії України; фундаментального пізнання — для виокремлення діджитал-платформ, діджитал-інструментів і технологій як механізму популяризації культурних продуктів і комунікації зі споживачами; прогностичного — для узагальнення результатів, осмислення значення впровадження діджиталізації у креативних індустріях України в історико-культурному аспекті. Наукова новизна полягає в теоретико-методологічній систематизації еволюції діджиталізації у креативних індустріях України крізь призму історико-культурного виміру. Акцентовано увагу на тривимірному аспекті діджиталізації креативних індустрій: як потребу, як вимогу і як рушійну силу інновацій у культурологічному просторі крізь призму людиноцентризму. Висновки. Доведено, що в історико-культурному аспекті концепція впровадження діджиталізації радикально модернізувала креативні індустрії України та відкрила додаткові можливості для створення нових творчих ідей, інноваційних проєктів, колоборацій та готовність українських митців долучитись до світових тенденцій.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Плецан Христина Василівна http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235898 ТВОРЧІСТЬ МИКОЛИ ЦІВЧИНСЬКОГО: ВНЕСОК ШКОЛИ М. БОЙЧУКА В МИСТЕЦТВО КАЗАХСТАНСЬКОГО ГОБЕЛЕНА 2021-06-29T07:37:53+03:00 Сергалі Кабдрахманович Сураганов sersuraganov@mail.ru Зубайда Кабіївна Сураганова suraganova_zk@mail.ru <p>Мета дослідження — ввести в науковий обіг творчі досягнення М. В. Цівчинського в контексті становлення художньої школи українського авангарду Михайла Бойчука. Завданнями дослідження стали: визначення витоків становлення творчості художника-монументаліста, майстра декоративно-прикладного мистецтва М. В. Цівчинського, його внеску у становлення історії казахстанського професійного мистецтва гобелена. У його творчості відбивається проникливість і глибоке розуміння значення самобутності традиційної культури народу, монументалізм, притаманні школі М. Бойчука. Один із небагатьох бойчукістів, які залишилися в живих і яких доля розкидала по всьому світу, М. В. Цівчинський не тільки розвинув різнобічні навички, художні мову і традицію школи бойчукістів, а став однією з найяскравіших постатей у казахстанському декоративно-прикладному мистецтві. Життєвий шлях і творчість М. В. Цівчинського повною мірою відображають найважливіші і трагічні сторінки розвитку країни, якої вже немає на карті. В дослідженні використано біографічний, джерелознавчий та історичний методи. Методологічною новацією є використання біографічного методу поряд з історичним у рамках «нової компаративної історії» як ефективного інструменту при вивченні художньої спадщини Казахстану і України в радянську епоху. Наукова новизна дослідження визначається введенням нових відомостей про художника, творчість якого лише згадувалася в контексті діяльності школи бойчукістів, значну частину послідовників якої було знищено в роки червоного терору. Висновки. Творчість М. В. Цівчинського розглядається в контексті діяльності художньої школи М. Бойчука, де відбулося його становлення як майстра декоративно- прикладного мистецтва. У 1930-ті рр. в Казахстані М. В. Цівчинський продовжив традиції бойчукістів, став засновником першої килимової артілі, що стала по- справжньому знаковим явищем в історії формування професійного декоративно- прикладного мистецтва в республіці.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Сураганов Сергалі Кабдрахманович, Сураганова Зубайда Кабіївна http://culture-art-knukim.pp.ua/article/view/235899 ВПЛИВ СУЧАСНИХ ТУРИСТИЧНИХ ТРЕНДІВ НА ФОРМУВАННЯ ДОЗВІЛЛЄВОЇ КУЛЬТУРИ: УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ 2021-06-29T07:42:34+03:00 Леся Миколаївна Устименко ustilesia@gmail.com <p>Мета роботи — проаналізувати вплив сучасних туристичних трендів на формування дозвіллєвої культури. Методологія дослідження складається з аналізу основних статистичних та наукових джерел щодо впливу туристичних трендів на формування дозвіллєвої культури, міждисциплінарного синтезу основних форм актуалізації туристичних трендів на локалізацію туристичних потоків, методів дедукції та індукції, контент-аналізу. Наукова новизна. Визначено актуальні туристичні тренди сучасності, які суттєво впливатимуть на формування дозвіллєвої культури населення. Обґрунтовано і введено до наукового обігу теорії культурології та туризмознавства поняття «туристичний тренд» та «дозвіллєва культура». Висновки. На підставі аналізу статистичних матеріалів Всесвітньої туристичної організації (UNWTO), даних від експертів Організації Об’єднаних Націй узагальнено картину змін векторів розвитку туризму в умовах пандемії. Охарактеризовано та проаналізовано сучасні туристичні тренди, що впливатимуть на формування дозвіллєвої культури в найближчі роки. Зокрема, розвиток внутрішнього туризму за умови покращення його сервісу; використання соціальних мереж для маркетингу та збуту туристичного продукту; розвиток інтернет-технологій, цілодобова блогерська підтримка; розвиток віртуального туризму, що забезпечений віртуальною (VR) та доповненою (AR) реальністю; цілодобова підтримка чат-ботами (chat-bots); роботизований персонал у системі основних туристичних послуг (транспорт, служби розміщення та дозвілля). Таким чином, сукупно сучасні туристичні тренди за умови покращення вітчизняного сервісу, створюють те середовище, в якому може очікуватися розвиток українського туризму як вагомого сегмента дозвіллєвої культури.</p> 2021-06-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2021 Устименко Леся Миколаївна