DOI: https://doi.org/10.31866/2410-1915.20.2019.172430

Культурний простір, комунікація, місто: співвідношення понять

Oksana Oliinyk

Анотація


Мета статті – визначити смислове наповнення та співвідношення понять
«культурний простір», «комунікація», «місто». Методологія дослідження ґрунтується
на загальнонаукових методах (аналізу, синтезу, узагальнення) з опорою на спеціальні
методи, інтегровані з низки соціогуманітарних наук – соціології, культурології,
філософії, комунікативістики тощо. Наукова новизна полягає у визначенні
співвідношення понять «місто», «культура», «комунікація», «культурний простір»
для обґрунтування розуміння сучасного міста як культурно – комунікативного
простору. Висновки. Місто – це середовище, основною ознакою якого є простір,
що характеризується спільною діяльністю людей на матеріальному, фізичному та
духовному рівнях, у результаті якої створюються певні феномени (міська ідентичність,
міський спосіб життя, міська забудова, міська мода та ін.), які існують та транслюються
за посередництва культурних символів та комунікативних матриць, які покликані
задовольняти потреби, що виникають у результаті інтеракції, а також забезпечувати
її дієвий результат.

Ключові слова


культурний простір; культура; комунікація; інтеракція; місто, культурно-комунікативний простір

Повний текст:

PDF

Посилання


Burd’e, P. (1994). Nachala [Beginnings]. Moscow: Socio-Logos: Adapt.

Cherri, K. (1972). Chelovek i informatsiya [Person and Information]. Translation from

English by Kuli V.I. and Fridman V.Ya. Moscow: Svyaz’.

Flier, A.Ya. (2000). Kul’turologiya dlya kul’turologov [Culturology for cultural studies].

Moscow: Academic project.

Kagan, M.S. (1989). K voprosu o ponimanii kul’tury [On the issue of culture

understanding]. Filosofskie nauki, no. 5, pp.78–81.

Kagan, M.S. (1988). Mir obshcheniya: problema mezhsub’ektivnykh otnoshenii [The world

of communication: the problem of intersubjective relationships]. Moscow: Politizdat.

Khabermas, Yu. (2001). Moral’noe soznanie i kommunikativnoe deistvie [Ethic

Consciousness and Communicative Action]. Translation from german. St. Petersburg:

The science.

Krivokora, E.I. (2007) Sistemnye osnovaniya issledovaniya organizatsionnyh kommunikatsii

[System bases for the study of organizational communications], Problemy sovremennoi

ekonomiki, no. 1(21). Available at:http://www.m–economy.ru/art.php?nArtId=1238

[Accessed: 11 March 2016]

Lévi-Strauss, C. (1958). Structural Anthropology. New York: Inc. Publishers.

Mol’, A. (2007). Sotsiodinamika kultury [Socio-dynamics of culture]. Moscow: Leningrad

Shipbuilding Institute.

Petrov, L.V. (1999). Massovaya kommunikatsiya i kul’tura: vedenie v teoriyu i istoriyu [Mass

Communication and Culture: Introduction to Theory and History]. St. Petersburg:

St. Petersburg State University.

Politkovskaya, K.V. (2018). Kul’turnoe prostranstvo v sovremennoi nauke [Cultural

space in modern science]. Vestnik Sankt-Peterburgskogo gosudarstvennogo instituta

kul’tury, issue 1(34), pp. 25–29.

Ursul, A.D. (2010). Priroda informatsii. Filosofskii ocherk [The nature of information.

Philosophical essay]. Chelyabinsk: Chelyabinskaya gosudarstvennaya akademiya

kul’tury i iskusstv.

Schramm, W. (1971). The Nature of Communications Between Humans. The Process and

Effects of Mass Communication. Urbana: University of Illinois Press, рр. 3–516.

Shibutani, T. (1999). Sotsial’naya psikhologiya [Social Psychology]. Translation from

English V. B. Olshansky. Rostov-on-Don: Feniks.

Zakon Ukrainy Pro kulturu [Law of Ukraine on Culture]. (2014). Verkhovna Rada Ukrainy.

Kyiv: Parlamentske vydavnytstvo.


Пристатейна бібліографія ГОСТ


1. Бурдье П. Начала. Москва: Socio-Logos : Адапт, 1994. 287 с.

2. Закон України Про культуру: за станом на 18 груд. 2014 р. Верхов. Рада
України. Київ: Парлам. вид-во, 2014. 22 с.

3. Каган М. С. К вопросу о понимании культуры. Философские науки. 1989.
№ 5. С. 78–81.

4. Каган М. С. Мир общения: проблема межсубъективных отношений.
Москва: Политиздат, 1988. 315 с.

5. Кривокора Е. И. Системные основания исследования организационных
коммуникаций. Проблемы современной экономики. № 1(21). 2007. URL: http://
www.m–economy.ru/art.php?nArtId=1238. (дата обращения: 12.03. 2019).

6. Моль А. Социодинамика культуры. 3-е изд. Москва: Изд-во ЛКИ, 2007. 404 с.

7. Петров Л. В. Массовая коммуникация и культура: ведение в теорию
и историю. Санкт-Петербург: Санкт-Петербург. гос. ун-т. 1999. 211 с.

8. Политковская К. В. Культурное пространство в современной науке.
Вестник Санкт-Петербургского государственного института культуры. 2018.
Вип. 1(34). С. 25–29.

9. Урсул А. Д. Природа информации. Философский очерк. Челябинск :
Челябинская гос. акад. культуры и искусств, 2010. 231 с.

10. Флиер А. Я. Культурология для культурологов. Москва: Академический
проект, 2000. 496 с.

11. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. Пер.
с нем. Санкт-Петербург: Наука, 2001. 380 с.

12. Черри К. Человек и информация: пер. с англ. Москва: Связь,1972. 367 с.

13. Шибутани Т. Социальная психология. Пер. с англ. В. Б. Ольшанского. Ростов
на Дону: Феникс, 1999. 544 с.

14. Lévi-Strauss C. Structural Anthropology. New York: Inc. Publishers, 1958.
410 p.

15. Schramm W. The Nature of Communications Between Humans. The Process and
Effects of Mass Communication. Urbana: University of Illinois Press, 1971. PP. 3–516.





Copyright (c) 2019 Оксана Миколаївна Олійник

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.